1.
НАГОЛОС
Основні принципи наголошування
1. Іменники.
·
Віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше
двох складів, мають наголос, як правило, на
суфіксі: навчання,
завдання, запитання, читання, визнання, видання, пізнання, послання (АЛЕ: нехтування віднехтувати, бігання від бігати (тут
по-іншому не скажеш)).
·
У багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині наголос переходить на закінчення
— вказівка — вказівки, учителька — учительки (АЛЕ: родичка —родички, сусідка — сусідки (тут по-іншому не скажеш));
·
Більшість іменників у множині має наголос на закінченні: листки, сторінки тощо.
·
На останній склад наголошуємо такі слова на
позначення мір довжин: міліметр,сантиметр, кілометр (АЛЕ: барометр, термометр (по-іншому – ніяк)).
